В ім’я Отця і Сина та Святого Духа

Цей храм побудований в пам’ять воїнам-інтернаціоналістам, які виконали свій обов’язок в Афганістані і всім воїнам, які віддали своє життя за Віру та Батьківщину. Амінь

Настоятель храму Протоієрей Петро/Квашнін/

Будівництво храму за всіх часів, як свідчить історія людства, було справою честі кожного віруючого. Та й не дивно, адже це – воля Божа та Його бажання.

З давніх-давен на місці, де зараз стоїть храм Св. Миколая, був пустир. Місце під храм вибирали довго і думали, де краще буде збудувати, адже було кілька запропонованих ділянок. Але мабуть місце визначив сам Святитель Миколай, адже воно особливе.

Храм оточують 3 лікарні: обласна лікарня, онкологічний центр та лікарня МВС. Саме тут бувають люди з непростими життєвими ситуаціями, які потребують і духовної, і матеріальної допомоги. А Святитель Миколай, як відомо, є покровителем і захисником усіх нужденних.

Протягом кількох років – від закладання до завершення інтер’єру – лише Господь знав, звідки візьмуться гроші, майстри, матеріали; що вийде у тих, хто будував цей храм; і як у процесі будівництва зміняться вони самі, їх близькі та життя довкола. Цей храм – видима, матеріалізована милість Господа до багатьох, хто, серед суєти і сум’яття, підняв очі від землі до небес і побажав послужити Йому, сподіваючись спастися самому, і послужити на спасіння ближнього.

У короткому нарисі неможливо згадати всіх, чия віра, надія і любов проявляється у цьому храмі.

26 серпня 2003 року місце, де знаходився глиняний кар’єр, освятили та було поставлено хрест. Освячення проводив єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій.

Починаючи з підготовки до будівництва та під час проведення самих робіт, Бог являв Свої чудеса. Це виявлялося і в отриманні всієї необхідної документації для будівництва, і в тому, як з’являлися фінанси на будівництво храму, і в підборі правильної команди будівельників, які невпинно працювали з ранку до вечора і в спеку, і в холод. Потрібно помітити, що храм будувався на пожертвування парафіян та простих людей Чернігова. Люди допомагали, чим могли: хтось грошима, хтось будматеріалами, хтось бензином, а хтось – добрим словом. З благословення протоієрея Петра було випущено іменну цеглу «за здоров’я» і «за упокій» добровільного пожертвування.

На початку будівництва участь брав Скепський Микола, який разом із настоятелем стали засновниками будівництва храму. Чернігівський архітектор Міненко В.Ф. запропонував проект семикупольного храму, який і був втілений у життя.

Храм будується засобами благодійників, і вже молитовно згадують усіх жертводавців, які великими та малими пожертвуваннями, матеріально та молитовно допомагали зводити головний храм району онкодиспансеру. Закладена в стіну храму, що будується, капсула, символізує довічне поминання благодійників храму Св. Миколая. У 2005 році були освячені та споруджені хрести, освячення здійснював митрополит Амвросій.

19 грудня 2006 року храм освятили за великої кількості людей Чернігова та гостей. І хоча в храмі ще на той момент кам’яні стіни, немає внутрішніх робіт і тимчасовий іконостас, отець Петро почав правити служби, а люди молитися і отримувати те, що просить.

За 3 роки за працями та молитвами настоятеля храму протоієрея Петра було закінчено внутрішні роботи, а почаївські художники розписали вівтар.

Іконостас був виготовлений рівненськими майстрами, спеціально для храму Святителя Миколая, на пожертвування Іванкова Ігоря. Під основу іконостасу та різьблення використовували дерево липу.

При будівництві храму механізм світоустрою стає дещо доступнішим до людського розуміння. Тих, хто погодився на працю у Славу Божу, Господь щедро наділяє дарами Духа Святого для вияву в повноті дарованих талантів, роздаючи послух за здібностями та нагороди за потребами.

Майже відразу при храмі почала діяти недільна школа, під керівництвом директора Маркусової Т.А. І вже у вересні 2007 року дві групи діток було набрано, але згодом Святитель Миколай приведе ще чимало маленьких парафіян та їхніх батьків під свій покрив. Перші учні вже закінчили вищі навчальні заклади. За час існування недільної школи завдяки зусиллям та активній діяльності директора школи вже склалися свої традиції: вітання парафіян з Різдвом Христовим, Великоднем, Днем Жінок-мироносиць, днем ​​Св. Миколая. На святах діти співають пісні, читають вірші та дарують подарунки, зроблені своїми руками. Після закінчення навчального року вихованці недільної школи отримують подарунки за активну участь у житті церкви та всього приходу.

У ході будівництва, на пожертву Дубина Н.І., навколо храму посадили туї та липи, згодом засобами та допомогою парафіян були посаджені клумби та фруктові дерева, які радують око та зігрівають серце.

Головними помічниками у всьому своєму житті, прот. Петро вважає Матір Божу та Св. Миколая, тому у 2009 році біля храму було встановлено скульптуру Божої Матері Покрови, а вже у 2014 році – скульптуру Святителя Миколая.

Сьогодні ж у храмі можна побачити багато парафіян, людей, які просять Святителя Миколая про допомогу, дякують за чудеса та підтримку.

Микола, що подає нетлінне багатство, з милості Божої не залишає нас і понині. Чи звертаються до його ікони, чи поминають у молитві, чи просто закликають — святий скрізь встигає, рятуючи людей, які потрапили в біду, позбавляючи їх хвороб і напастей. Він усюди чудотворить, щоб усіх, хто звертається до нього врятувати.

Слава великому милосердю, людинолюбству та зухвалому заступництву перед Богом святителя Христового Миколая.