Про святого Івана, Предтечу і Хрестителя, Сам Господь наш Ісус Христос свідчив, що він є найбільшим із народжених дружинами і першим серед пророків.
Після Хрещення Господнього святий Іоанн Хреститель був ув’язнений Іродом Антипою, четвертовласником, правителем Галілеї. Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно співмешкав з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячникам. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями і догодила Іродові. На подяку дівчині він поклявся дати все, чого вона не попросить, навіть до половини свого царства. Погана танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади просила дати їй відразу ж на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся Божого гніву за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей та необережну клятву він наказав відрубати голову святому Іоанну і віддати Саломії. За переказами, вуста мертвої глави проповідника покаяння ще раз відкрилися і промовили: “Іроде, не повинно тобі мати дружину Пилипа, брата твого”. Саломія взяла блюдо з главою святого Іоанна та віднесла своєї матері. Шалена Іродіада виколола язик пророка голкою і закопала його святу главу у нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя в глиняній посудині на горі Олеонській, де Ірод мав власну ділянку землі (набуття чесної глави святкується 24 лютого). Святе тіло Іоанна Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні та поховали в Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще деякий час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, посилав до нього пов’язаного Ісуса Христа, з якого він глузував (Лк. 23, 7–12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою та Саломією ще за їхнього земного життя. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під кригу. Лід стиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її була над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, наче танцює, робила безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, доки гострий лід не перерізав їй шию. Труп її не знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоанна Предтечі. Аравійський цар Арефа на помсту за безчестя своєї дочки рушив військо проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод зазнав гніву римського імператора Кая Калігули (37–41) і був разом з Іродіадою засланий на ув’язнення до Галії, а потім до Іспанії. Там вони були поглинені землею, що розверзлася.
І в житті, і в смерті святий Іоанн Предтеча залишається для всіх християн пророком та вчителем духовного життя. Своїм бездоганним життям він показав нам, як боротися з гріхом аж до смерті, не тільки з шанування справедливості і задля дотримання Закону Божого, але й задля того, щоб зростати в чесноті та чистоті серця. Тому всякий розум, очищений спогляданням Закону Божого, подібно до святого Іоанна Предтечі, готує шлях Господеві в сповненій покаяння душі, щоб відкрити їй пізнання спасіння (ср: Лк. 1: 76)[6].
На згадку про усічення глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлено свято і суворий піст як вираження скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.