Воздвиження Чесного та Животворного Хреста Господнього – свято, яке Православна Церква відзначає 27 вересня. Цього дня віруючі згадують, як у 326 році в Єрусалимі був дивом придбаний і спорудження рівноапостольною царицею Оленою та патріархом Єрусалимським Макарієм Хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа і який згодом став одним із головних символів християнства.
Повна назва свята – Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього. Цього дня православні християни згадують дві події.
Як пише Священне Передання, Хрест був придбаний 326 року в Єрусалимі. Сталося це біля гори Голгофи, де розіп’яли Спасителя.
І друга подія — повернення Животворчого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті його повернув до Єрусалиму грецький імператор Іраклій.
Обидві події поєднувало те, що Хрест перед народом зводили, тобто піднімали. При цьому звертали його до всіх боків світу по черзі, щоб люди могли вклонитися йому та розділити один з одним радість набуття святині.
Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося у IV столітті, ми знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія та Феодорита. У 326 році імператор Костянтин Великий вирішив будь-що знайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір’ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.
Багато праці поклала вона, щоб знайти Хреста Христового, бо вороги Христові приховали Хрест, закопавши його в землю. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім’я Юду, який знав, де знаходиться Хрест Господній. Після довгих розпитувань та вмовлянь його змусили сказати. Виявилося, що святий Хрест кинуто в одну печеру і завалено сміттям і землею, а зверху збудований язичницький храм. Цариця Олена наказала зруйнувати цей будинок і відкопати печеру.
Коли відкопали печеру, то знайшли в ній три хрести і дошку, що окремо лежала від них, з написом: “Ісус Назорій, Цар Юдейський”. Потрібно було дізнатися, який із трьох хрестів є Хрестом Спасителя. Єрусалимський патріарх (єпископ) Макарій та цариця Олена твердо вірили та сподівалися, що Бог вкаже святий Хрест Спасителя.
За порадою єпископа почали підносити хрести один за одним до однієї хворої жінки. Від двох хрестів не сталося жодного дива, коли ж поклали третій хрест, то вона одразу стала здоровою. Сталося, що в цей час повз несли померлого, для поховання. Тоді стали покладати хрести один за одним і на померлого; і коли поклали третій хрест, померлий ожив. Таким чином дізналися хрест Господній, через який Господь здійснив чудеса і показав життєдайну силу Свого Хреста.
Цариця Олена, патріарх Макарій і люди, що їх оточували, з радістю і благоговінням вклонилися Хресту Христовому і цілували його. Християни, дізнавшись про цю велику подію, зібралися в безлічі до місця, де було знайдено (знайдено) Хрест Господній. Всім хотілося прикластися до святого життєдайного Хреста. Але оскільки через безліч народу це зробити було неможливо, всі почали просити принаймні показати його. Тоді патріарх Макарій підвівся на піднесеному місці і, щоб усім було видно, кілька разів зводив (піднімав) його. Народ же, бачачи Хреста Спасителя, кланявся і вигукував: “Господи, помилуй!”
Св. рівноапостольні царі Костянтин та Олена, над місцем страждань, поховання та воскресіння Ісуса Христа збудували великий та чудовий храм на честь Воскресіння Христового. Збудували також храми на Елеонській горі, у Віфлеємі та у Февроні біля Дуба Мамрійського.
Цариця Олена принесла частину Хреста Господнього своєму синові, Царю Костянтину, а іншу частину залишила в Єрусалимі. Цей дорогоцінний залишок Хреста Христового і досі зберігається в храмі Воскресіння Христового.
У слові на Воздвиження Хреста святий Андрій Критський (пам’ять 4 липня) каже: “Хрест зводиться, і всі вірні стікаються, Хрест зводиться, і град тріумфує, і народи святкують”.